Презентація монографії «Художній дискурс Гуцульщини в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття» доцента кафедри філології, члена Національної спілки письменників України
Миколи Васильчука
У Коломийському навчально-науковому інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника відбулася презентація монографії «Художній дискурс Гуцульщини в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття».
Її автор – кандидат філологічних наук, доцент кафедри філології, член Національної спілки письменників України Микола Васильчук. Автор нової книжки, обсягом майже півтисячі сторінок, народився і виріс у Великому Ключеві, а живе і працює в Коломиї. Однак його як серйозного дослідника знають і в Україні, й за її межами. Про це свідчить і бібліографічний покажчик із серії «Вчені Прикарпатського університету», в якому описано майже півтори тисячі різноманітних публікацій Миколи Васильчука, в тому числі й чотири десятки його власних книжок.
Презентація нового видання проходила в рамках 50-річного ювілею вченого. Книжка вийшла коштом Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і за безпосередньої підтримки ректора університету Ігоря Цепенди. У полі зору Миколи Васильчука як дослідника – ціла низка різноманітних проблем. Зокрема він детально вивчив історію видавничої справи у нашому регіоні. Микола Васильчук – чи не найкращий знавець історії літературного процесу на Прикарпатті. Повернув у науковий обіг сотні призабутих імен письменників, громадських діячів, видавців. Йому належить біобібліографічний словник «Коломийський азбуковник», який увійшов як окреме гасло до «Літературознавчої Енциклопедії» за редакцією Юрія Коваліва.
Микола Васильчук переклав з польської першу окрему книжку з історії Гуцульщини «Історичний нарис про гуцулів» Софрона Витвицького та першу окрему книжку з історії нашого міста – «Нарис про місто Коломию» Леопольда Вайгеля. Перекладав твори Станіслава Вінценза й упорядкував збірник «Вінцензіана», де підсумовано український внесок у вивчення творчості цього великого приятеля України. Найновіше відкриття Миколи Васильчука полягає в тому, що він з’ясував походження терміну «гуцули». Крім усього іншого, Микола Васильчук – автор поетичних книжок, а також цілої низки текстів есеїстичного характеру.
Спілкуватися з Миколою Васильчуком надзвичайно цікаво. Він охоче ділиться своїми знаннями зі студентами. Його лекційні та практичні заняття далекі від академічної сухості, а наповнені духом пізнання і пошуку істини. Бо лише так, вважає Микола Миколайович, можна зацікавити сучасного студента історією української літератури. Презентовану монографію приємно брати до рук, бо має добре художнє оформлення та якісний друк. У книзі йдеться про Гуцульщину в українській класичній літературі (так званий гуцульський текст).
У сучасній масовій свідомості Гуцульщина сприймається як особливий край, позначений високою мірою духовності її мешканців, яскравим національним колоритом, народними героями, чаклунами, міфологією і демонологією, культовими місцями. Таке розуміння цього українського регіону витворювалося значною мірою завдяки красному письменству. У монографії розглянуто особливості художнього відображення Гуцульщини в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття. Показано становлення інтересу до Гуцульщини в романтичній літературі через інтерес до Карпат загалом. Розкрито етапи художнього засвоєння Гуцульщини українською літературою в епохи реалізму та модернізму. Дано авторське прочитання у фольклорно-міфологічному ключі гуцульських текстів, запропоновано нові наукові поняття і термінологію.
Перед читачем постає широка панорама літератури на тему Гуцульщини. Дослідник показує, як Карпати, гуцулів і Гуцульщину сприймали а потім «ретранслювали» через свої твори письменники, творчість яких вкладається у різні художньо-стильові течії і напрями. Логічними є хронологічні межі праці: від перших десятиліть ХІХ століття – і до початку століття ХХ-го. Тобто від несміливої спроби показати гори й опришків у першому західноукраїнському оповіданні «Олена» Маркіяна Шашкевича – й до вершинного здобутку модерної української літератури – «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського.
Автор, який є добрим знавцем не лише історії української літератури, а й фольклорно-етнографічного багатства гуцульсько-покутського регіону, професійно відчитує особливості поетики творів про Гуцульщину, які, в силу своєї регіональної особливості, були незрозумілими для інших дослідників. Показовою тут є інтерпретація творчої спадщини Юрія Федьковича, Антона Любича Могильницького, Гната Хоткевича, Михайла Павлика… Дослідник відкриває низку забутих імен, які доповнюють панораму гуцульського тексту в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття: Миколи Туліки, Платона Костецького, Івана Глібовицького.
Ця наукова праця на часі, бо дає змогу «вписати» гуцульський текст української літератури в національний та європейський літературний контексти. Сприяють цьому численні паралелі з літературою на тему Карпат іноземних авторів. Дослідник наголошує, що Гуцульщина стала своєрідним «об’єктом замилування» для письменників з різних регіонів України, а також для митців зарубіжних. Тому Гуцульщина в літературі й мистецтві виступає об’єднавчим фактором.
Книжка «Художній дискурс Гуцульщини в українській літературі ХІХ – початку ХХ століття» є виваженою науковою працею, для якої характерні точність фактажу, чіткість наукових формулювань тощо. Та водночас вона не переобтяжена громіздкими конструкціями, не ховає суті сказаного за засиллям іншомовної лексики і є насправді пізнавальною.
Монографію адресовано літературознавцям, мистецтвознавцям, історикам, культурологам, релігієзнавцям, усім, хто цікавиться художнім дискурсом Гуцульщини в українській літературі. Слід зазначити: на прем’єру книжки, крім студентів Коломийського інституту, прийшла молодь коломийських вишів. Модератор заходу – директор інституту Юрій Плекан.
