Студенти та викладачі Коломийського навчально-наукового інституту ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” провели онлайн-захід, спрямований на вшанування пам’яті про мільйони втрачених життів внаслідок Голодомору – акту геноциду Українського народу. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри Галина Михайлівна Волощук поділилася презентацією “Мандрівка 1932-1933: свій світ, чужий світ”.
Пам’ятаємо…
Шануємо…
Пам’ять серця
Зворушує мелодія скорботи.
В уяві 33-ій постає.
Незримий відчуваю дотик
Трагедії, що всі думки снує.
Щаслива, бо не бачила я лиха,
Не бачила, як просто на очах
Від голоду вмирає тихо-тихо
Дитя мале у мами на руках.
А смерть-сновида знов людей чатує,
Тенета розставляє смертні скрізь.
Нещадний голод селами лютує,
Вмивається в гіркому морі сліз.
Давно не чути голосу людського,
Ні кішки, ні собак нема ніде.
Горобчики цвірінькають довкола,
Та око зголодніле їх знайде…
– У чому винні Ви, старенька мати?
– Чому голодне стихло немовля?
Хто відповідь правдиву зможе дати?
Лиш пам’ять серця з болем промовля:
– Могли б вони ще жити і творити,
Вітчизну прославляти у віках.
Та голод неможливо припинити,
Якщо він «запланований в верхах».
Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
Наталія Погребняк