29 січня 2020 року. Днина заповідалася сіра і безбарвна. Ні снігу, ні морозу. Вичитав десь, що треба навчитися й серед буденщини бачити радість. Вчуся. Не сам, а разом з колегами з кафедри філології. Ми якраз вибралися з профорієнтацією: розповідаємо школярам про можливості отримати вищу освіту в Коломийському навчально-науковому інституті (підрозділ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).
Ніби все, як завжди: школи, діти, вчителі. Та принагідно пробуємо розширити арсенал своїх вражень від рідного краю. У Печеніжині викроїли дрібку часу і загостили до Історико-краєзнавчого музею Олекси Довбуша.
На романтичний лад налаштовує вже сама барвиста скульптура Довбуша при вході до музею. І світ починає ставати яскравішим.
Музеєм керує Іван Котів. А експозицією нас провадить доглядач Марія Якубенко. Експонати музею, створеного на самому початку 1970-х років, доповнено новими знахідками. Все це дає змогу зануритися в історію повітового/районного центру Печеніжина (нині він знову центр – Печеніжинської об’єднаної територіальної громади). Тут відображено різні етапи минулого містечка/селища Печеніжина, показано як жили і працювали люди, що їх цікавило і з чого вони раділи.
Давня сільськогосподарська культура: примітивна старовинна зернотерка сусідить з модерними механічними жорнами (мінімлином) ХХ століття. Дерев’яний плуг з кованим наконечником лемеша. Дерев’яна лопата, вбрана у залізо. Дивишся на все це знаряддя і усвідомлюєш: з такою шанобою у нас традиційно ставляться до хліба, бо хліб давався тяжкою працею.
Інструменти для заготівлі та обробітку дерева: сокири і цапіни, лучкова і трацька пили, сокири. Різноманітні терлиці, мечики, дергівки, снувалки, ткацькі верстати: так створювали полотно для одягу. Хочеш мати – працюй.
Окрема тема – опришківство. Бо ж Довбуш – печенізький, як і академік-історик Володимир Грабовецький, який з Довбуша-міфа зробив народного героя. Тут і праці істориків про опришківство, і твори образотворчого мистецтва.
А на дорозі перед музеєм випадково здибаємо Василя Гаврищука, краєзнавця, який пише про Печеніжин книжки. Нам він захоплено розповідає про свої нові знахідки про краян, які брали участь у творенні Карпатської України.
…Коломия нас зустріла раптовою сніжницею. І коли сніг переходив у град, тричі обізвався січневий грім.
День вдалося зробити цікавим і пізнавальним.
© Микола Васильчук